Науково-практичний медичний журнал «Medicine Review» - переклади та огляди закордонної медичної періодики. 

  • Колонка редактора

Шановні Колеги,

другий номер нашого видання відкриває оновлена настанова Європейського товариства кардіологів із ведення хворих на інфекційний ендокардит (ІЕ). Цей документ висвітлює як нові організаційні підходи до здійснення допомоги хворим на ендокардит, так і можливості сучасної профілактики, діагностики, особливості фармакологічних і хірургічних втручань. Підкреслено, що для здійснення допомоги хворим на ІЕ слід залучати команду фахівців, а ускладнені випадки лікувати в спеціалізованих центрах із можливостями раннього або невідкладного хірургічного лікування. У розділі профілактики зазначені групи пацієнтів із високим ризиком розвитку ІЕ після стоматологічних, інвазивних діагностичних процедур, а також оперативних втручань з імплантації штучних клапанів, електронних пристроїв, внутрішньосудинних протезів. У плані діагностики ІЕ підкреслено значення трансторакальної і черезстравохідної ехокардіографії, інших методів візуалізації серця та судин. Для лікування бактеріальної інфекції автори документа пропонують здійснювати вибір препаратів залежно від важкості стану хворих і безпеки застосування антибіотиків. З цією метою наведена схема стадійного лікування хворих на ІЕ, а для початкової емпіричної терапії рекомендовані комбінації антибіотиків. Досить ретельно в документі прописано хірургічне лікування ІЕ в залежності від ургентності ситуації. Крім того, був запропонований більш ліберальний хірургічний підхід щодо запобігання емболій. У документі зазначені різноманітні ускладнення ІЕ з ушкодженням різних органів і методи їх лікування. Окремий розділ настанови присвячений веденню пацієнтів після виписки із лікарні і подальшому їх довгостроковому спостереженню.

Наступний матеріал номеру стосується використання інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ2) на тлі серцевої недостатності (СН) і порушеної функції нирок. Особливу актуальність це питання має у разі зниження клубочкової фільтрації менше рекомендованих значень. Так, на прикладі досліджень DAPA-HF і DELIVER був проведений аналіз частоти епізодів погіршення функції нирок зі зниженням рШКФ до рівня <25 мл/хв/1,73 м2 при лікуванні СН іНЗКТГ2 дапагліфлозином, прогностичні наслідки такого зниження, а також зв'язок між зниженням функції нирок та ефектами дапагліфлозину. Автори ретроспективного аналізу вивчили всі випадки, коли у хворих під час лікування реєстрували зменшення рШКФ нижчі за порогові значення (<30 мл/хв/1,73 м2 у DAPA-HF і <25 мл/хв/1,73 м2 у DELIVER). Кількість хворих, у яких рШКФ знижувалася до значень менше ніж 25 мл/хв/1,73 м2, становила 347 осіб (3,2% від усіх досліджуваних). Більшість таких випадків (80%) спостерігали після першого місяця лікування і в терміни, які були співставні з часом розвитку події в групи плацебо (121 доба). При цьому більшість пацієнтів (74%) продовжували приймати досліджуваний препарат. Слід зазначити, що у хворих зі зниженням рШКФ частіше виникали такі ускладнення – серцево-судинна (СС) смерть, госпіталізація з приводу СН, смерть від будь-якої причини. Проте аналіз результатів лікування в залежності від використання дапагліфлозину виявив його позитивний вплив у хворих цієї категорії (ВР 0,53, 95% ДІ 0,33–0,83) і попередження розвитку небажаних явищ. Отримані при аналізі досліджень дані свідчать про користь продовження приймання дапагліфлозину пацієнтами зі зниженням рШКФ до <25 мл/хв/1,73 м2 під час терапії.

Далі в номері розглянуто питання ведення хворих з атеросклеротичним ураженням коронарних артерій після черезшкірних коронарних втручань (ЧКВ). Довічне для лікарів питання ефективності й безпеки лікування постало в проблемі попередження ішемічних подій після ЧКВ на тлі використання антитромбоцитарних засобів при зменшенні ризику кровотеч. Тому рекомендована подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТ) ацетилсаліциловою кислотою (АСК) та інгібітором P2Y12-рецептора тромбоцитів (іP2Y12) протягом 12 місяців після втручання зараз переглядається. Накопичено достатньо даних щодо можливості скорочення використання АСК при ПАТ з подальшим застосуванням потужних іP2Y12 прасугрелю або тикагрелору. Наступний матеріал представляє сучасний аналіз можливостей і перспектив існуючих безаспіринових стратегій у якості хронічної антитромбоцитарної монотерапії після перенесеного ЧКВ. Автори огляду ретельно описують клінічні дослідження з монотерапією тикагрелором і клопідогрелем після ПАТ, монотерапією іP2Y12 без початкової ПАТ. Окремий розділ присвячений розгляду монотерапії іP2Y12 в порівнянні з ПАТ у підгрупах високого ризику – у хворих з гострим коронарним синдромом, при проведенні складних процедур ЧКВ, наявності високого ризику кровотеч. Автори висвітили і фармакодинамічні дослідження впливу препаратів на тромбоцити, які дозволяють зрозуміти отримані клінічні результати. Важливим розділом є вибір персонального алгоритму застосування антитромбоцитарної стратегії після ЧКВ.

Тему оптимізації антитромботичної терапії продовжує матеріал щодо порівняння двох потужних іP2Y12 тикагрелору і прасугрелю при лікуванні хворих після гострого коронарного синдрому (ГКС). Цей огляд базується на аналізі результатів дослідження Intracoronary Stenting and Antithrombotic Regimen: Rapid Early Action for Coronary Treatment (ISAR-REACT) 5, у якому автори оцінили вплив обох препаратів на загальну кількість несмертельних ішемічних наслідків і загальну кількість несмертельних кровотеч у пацієнтів із ГКС, які мали пройти коронарографію. Сам дизайн дослідження коротко описаний в огляді і підкреслено, що прасугрель у хворих із ГКС без підйому сегмента ST призначали тільки при отриманні даних коронарной анатомії після коронарографії і перед проведенням ЧКВ. За кінцеві точки слугували несмертельні ішемічні події (інфаркт міокарда [ІМ] та інсульт) і несмертельні кровотечі (кровотечі 3–5 типу за класифікацією BARC), а додатковою досліджуваною кінцевою точкою був визначений або імовірний тромбоз стента. Був проведений аналіз усіх 4018 учасників дослідження ISAR-REACT 5, яких спостерігали протягом року. За цей час кількість розвитку перших і повторних ІМ була меншою на тлі лікування прасугрелем (ВР 0,62, 95% ДІ 0,45–0,86), але частота розвитку інсультів, як і кровотеч 3–5 типів за шкалою BARC, достовірно не відрізнялися. Важливо відмітити, що найбільший ризик несприятливих подій реєстрували в перший місяць після розвитку ГКС – було зареєстровано 40,1% випадків ІМ і 57,2% кровотеч 3–5 типу за BARC. Автори зазначили, шо повторні ішемічні епізоди та кровотечі є факторами підвищення ризику смерті пацієнтів протягом року.

Ми вже підкреслювали значення порушення функції нирок у пацієнтів із СН для перебігу захворювання і прогнозу. Особливо актуальною ця тема стає у час, коли винайшли нові методи лікування СН антидіабетичними препаратами іНЗКТГ2 не тільки за наявності цукрового діабету 2 типу. Сьогодні відомо, що перебіг СН і прогноз суттєво залежать від прогресуючого ураження нирок. В огляді, який пропонується вашій увазі, наведені дані аналізу двох великих досліджень з емпагліфлозином – EMPEROR-Reduced та EMPEROR-Preserved. Серед критеріїв виключення, пов'язаних із хронічною хворобою нирок, у цих дослідженнях застосовували рШКФ <20 мл/хв/1,73 м2. Автори аналізу, використовуючи вихідні значення рШКФ і співвідношення альбумін/креатинін сечі, розділили пацієнтів за чотирма категоріями ризику – від низького до дуже високого за критеріями KDIGO. Для виконання дослідження були залучені 9714 (99,9%) учасників обох наукових програм незалежно від гемодинамічного фенотипу СН. Подальший аналіз кінцевих точок, які пов’язані із СН, засвідчив погіршення перебігу (госпіталізації з приводу СН) і прогнозу у хворих із збільшенням категорії ниркового ризику. Це відмічали на тлі меншого зниження функції нирок протягом спостереження. Застосування емпагліфлозину у хворих із СН знижувало ризик розвитку кінцевої точки – СС смерті й госпіталізацій із приводу СН в усіх категоріях ниркового ризику – і були аналогічними в когортах хворих в обох дослідженнях. Автори аналізу заключили, що він продемонстрував пов'язане з емпагліфлозином зниження ризику комбінації СС смерті і госпіталізації з приводу СН в усіх категоріях нефрологічного ризику за KDIGO як в об'єднаному, так і в окремих аналізах досліджень EMPEROR-Reduced і EMPEROR-Preserved.

На закінчення бажаємо всім нашим Читачам стійкості, оптимізму і не шкодувати зусиль для прискорення нашої Перемоги!

Medicine Review 2024; 2 (75): 2

Корисні посилання