У чинній настанові Європейської кардіологічної асоціації (ESC) щодо ведення пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) два представники групи інгібіторів натрій-залежного котранспортера глюкози 2 типу (НЗКТГ2) – дапагліфлозин та емпагліфлозин – названі єдиними фармакопрепаратами, які модифікують перебіг захворювання при хронічній СН з будьяким значенням фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ), і наполегливо рекомендуються до використання в пацієнтів зі зниженою (ФВ ЛШ ≤40%, СНзнФВ), помірно зниженою (ФВ ЛШ 41–49%) або збереженою (ФВ ЛШ ≥50%) ФВ ЛШ [1]. Основою цих рекомендацій стали сприятливі результати низки рандомізованих клінічних досліджень (РКД) з оцінкою серцево-судинних (СС) кінцевих точок та їхніх метааналізів, підсилені даними з механістичних досліджень, котрі показали, що СС переваги інгібування НЗКТГ2 зумовлені безліччю клітинних і субклітинних ефектів, які реалізовуються на рівнях фундаментальних біологічних процесів (таких як метаболічний та іонний гомеостаз, регуляція клітинного циклу, апоптоз, аутофагія, енергетичний метаболізм і функції мітохондрій), що призводить до таких змін в органах / системах, як збільшення кисневої ємності крові, зниження вмісту жиру в тканинах, поліпшення контролю глюкози, збільшення діурезу, зниження внутрішньосудинного об'єму, поліпшення функції ендотелію, підвищення ефективності роботи шлуночків серця, і, в кінцевому підсумку, до поліпшення здоров'я нирок і СС системи [2, 3]. Основними клінічними дослідженнями дапагліфлозину при СН стали РКД DAPA-HF і DELIVER, які продемонстрували його ефективність у зниженні ризику погіршення перебігу СН та СС смерті, що не залежала від гіпоглікемічного ефекту препарату. Однак крім цих РКД було проведено низку інших клінічних досліджень, які також підтвердили користь від застосування дапагліфлозину при СН, що розширило доказову базу препарату. Для об’єднання останніх клінічних даних про ефекти дапагліфлозину Khan et al. провели систематичний огляд найсвіжіших публікацій, що описують дослідження ефективності та безпеки дапагліфлозину у хворих на СН [4].

До аналізу увійшли дані із семи належним чином вібіраних англомовних статей, присвячених дослідженням дапагліфлозину за СН (табл. 1), які було опубліковано в авторитетних медичних журналах за період із 2019 до 2024 року й виявлено в онлайнових базах даних PubMed, Google Scholar і Scopus. Khan et al. проаналізували й синтезували інформацію про безпечність та ефективність препарату в пацієнтів із СН, представлену в цих публікаціях, приділяючи особливу увагу впливу терапії на смертність, СС події, госпіталізації з приводу СН (гСН) та інші відповідні кінцеві точки [4].

Основним дослідженням, що увійшло до систематичного огляду, було плацебо-контрольоване РКД фази 3 DAPA-HF. Це дослідження було виконано за участі пацієнтів із СНзнФВ і симптомами II–IV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) і показало, що пацієнти, які приймали призначену дозу дапагліфлозину (10 мг/добу) на додаток до стандартної терапії СН, досягли кращого клінічного результату зі значним зниженням ризиків негативних наслідків порівняно з плацебо. Цьому дослідженню було присвячено три статті за авторством McMurray et al., що увійшли до аналізу Khan et al.: в одній автори докладно описували дизайн дослідження, у другій – аналізували вихідні характеристики учасників, у третій було представлено основні результати дослідження DAPA-HF [6–8].

У статті Yeoh et al. представлено дані апостеріорного аналізу даних дослідження DAPA-HF, що був спрямований на оцінку впливу тривалості СН на результати лікування дапагліфлозином [9]. Автори спостерігали стабільну перевагу дапагліфлозину над плацебо при всіх розглянутих варіантах тривалості СН (від 2 місяців до >5 років). З урахуванням притаманного їм більшого абсолютного ризику, хворі з найбільшою тривалістю СН отримували найбільшу користь від приймання дапагліфлозину [9].

Публікація Vardeny et al. описувала заздалегідь запланований аналіз даних дослідження DELIVER, спрямований на оцінку ефектів дапагліфлозину в тих пацієнтів із СН, у яких в анамнезі було зниження ФВ ЛШ до ≤40%, але потім показник відновився до значень >40% (так звана СН із покращеною ФВ, СНпокрФВ) [5]. Згідно з отриманими результатами, ефекти дапагліфлозину в цій маловивченій підгрупі пацієнтів із СН не відрізнялися від таких у пацієнтів зі стабільними значеннями ФВ >40% [1].

Робота Desai et al. була присвячена оцінці структури СС смертності серед пацієнтів із СН і різними значеннями ФВ ЛШ, які брали участь у двох основних дослідженнях дапагліфлозину при СН – DAPA-HF і DELIVER. Об’єднаний аналіз даних 11 007 учасників двох досліджень (1628 смертей, 872 смерті від СС причин) показав, що зниження СС смертності, яке спостерігали в DAPA-HF і DELIVER під впливом дапагліфлозину, зумовлене в основному зменшенням ризику раптової смерті та смерті внаслідок прогресування СН [10].

І, нарешті, стаття Kato et al. описувала заздалегідь запланований аналіз результатів РКД DECLARE-TIMI 58 (дослідження дапагліфлозину в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу [ЦД2]) у розрізі оцінювання ефектів дапагліфлозину на перебіг СН і смертність залежно від статусу СН і значення ФВ ЛШ на вихідному рівні. Цей аналіз показав, що серед хворих на ЦД2 дапагліфлозин значно знижував ризик гСН як за наявності, так і за відсутності СНзнФВ, однак істотне зниження ризиків первинної кінцевої точки (СС смерть або гСН), СС смерті та смерті від будьяких причин спостерігали тільки у хворих на СНзнФВ [11].

Основні результати оцінок ефективності й безпечності дапагліфлозину у включених до огляду дослідженнях стисло подано в таблиці 2 [4].

Об'єднаний аналіз відібраних статей / досліджень показав, що терапія дапагліфлозином пов'язана з вираженим покращенням досліджуваних результатів на всіх етапах розвитку СН – від клінічної маніфестації до фази розвитку пізніх ускладнень – за різних значень ФВ ЛШ, зокрема в пацієнтів із відновленням ФВ після раніше перенесеної систолічної дисфункції ЛШ (підгрупа із СНпокрФВ). Оцінка спостережуваних небажаних явищ продемонструвала загалом стабільний профіль безпеки дапагліфлозину без збільшення ризику таких ускладнень, як дегідратація, гостра ниркова недостатність і діабетичний кетоацидоз, порівняно з плацебо. Загалом, представлені дані підтримують застосування дапагліфлозину як компонента стандартної терапії з метою зниження захворюваності та смертності в популяції хворих на СН.

Список літератури знаходиться в редакції

Автор огляду Микола Горін